З полиці
Пиріжки можуть усього навчити
З чим будете пиріжок? З капустою, з вишнями, із сиром? І знову не вгадали.
Моє ім’я надто відоме, щоб його вам називати, тому я тримаю його від усіх у таємниці. Навіщо комусь його запам’ятовувати? Раптом він зможе дійти до поліції та заявити на мене... Таких випадків, звісно ж, іще не було, адже мої пиріжки з газет — найпоживніші, найсмачніші й напрочуд корисні. Скуштувавши один шматочок, уже ніхто так і не повернувся сказати мені щось... Принаймні хоч щось про мої пиріжки.
Я якось була така голодна, що вирішила теж з’їсти один зі своїх шедеврів. Але чи то новини в газеті були несвіжі, чи шрифт був жирний, а може, анекдоти наприкінці газети дуже пікантні... Але мені було так зле, що я вирішила переглянути свій раціон. Повидаляла всі новинні сайти, канали й паблики, і дивлюся тепер лише прогноз погоди, та й то — лише одним оком.
А взагалі, я дуже люблю готувати людей. Нееее, ви не про те подумали! Я люблю готувати людей до чогось гарного. Наприклад, до свята «Лавашику, де мій зубик?» або «Як смачно, ой, помираю, постав у потрібному місці кому». Це щоденний марафон, і щодня хтось іноді отримує премію за заслуги перед прийомом їжі та після нього — «Той, хто вижив».
Призери — це дуже цікаві люди. Це ті, хто в ресторан не ходить, удома не харчується, встає дуже рано вранці, щоб потім одразу заснути. І коли вони напевно запізнюються на свою роботу, то біжать до мене, купувати замість моїх розкішних пиріжків із газет якесь смузі болотного кольору. Вони мене завжди питають:
— А є у вас смузі?
Я питаю:
— Чого?!
А вони:
— Ну, така бурда болотного кольору.
І тут я розумію, що в мене цього «смузіка» так багато! Раніше я його просто викидала. Це ж тижневе масло після смаження моїх шедеврів, від якого навіть каміння дохне й розкладається. А виявляється, люди таке п’ють, і їм подобається! Ну, що ж тут вдієш.
Загалом, бізнес іде: я стою, а люди біжать після того, як спробують мій шедевр. Таке відчуття, що мої пиріжки з газет окриляють, дають сили та впевненості в тому, що якщо після з’їденого вони виживуть, то житимуть дуже довго. Ну, хто ж їм лікар, самі винні! А якщо потрібен лікар, то в мене тут є одна шаманка... Лікую за криптографією й опромінюю квантами
Хочете продовження цієї історії?
Надіслати наступну небилицю?
Коли на полиці з’явиться нова, вона сама вас знайде — без шуму й поспіху.
Читати в Telegram-каналі →
Враження відвідувачів
Залишити враження