Свідок фізики

Як зараз пам’ятаю: я маленька, мені років п’ять. Я гуляю бібліотекою, потім перечіпляюся об підступно розумний шматок паркету і з розмаху влітаю у свою нову віру — це був дуже гострий куточок книжки з фізики.

Мені було так боляче, що я одразу повірила: це не просто так. Я вірила, що ще не встигла так нагрішити, щоб Боженька міг мене так покарати. Я все зрозуміла: мене Боженька наштовхнув, причому дуже болісно, на те, на що я б ніколи не звернула своєї уваги. Я що, дурна, відкривати в п’ять років книжку, та ще й з фізики, коли поки що є цілі ручки й ніжки в деяких моїх ляльок, як і краплинка маминої помади? Помадою набагато барвистіші малюнки на асфальті виходять!

Так от, книжка з фізики. Я одразу повірила, що це не просто так. Я відкрила і спочатку стала її читати. Літери були вже всі-всі знайомі, доки я не перегорнула зміст. Потім, про всяк випадок, перегорнула ще п’ять сторінок. Літер побільшало, і деяких я не знала. Але я вірила, що автор книжки не випадково помилився й написав неіснуючі літери — він зробив це, бо не всі мають розуміти, а тільки обрані. Решта мають просто вірити.

Потім я погортала ще трохи, ситуація не змінилася, і я вирішила, що все зрозуміла, і почала роздивлятися всі малюнки. Але тільки кольорові! Некольорові були нецікаві, бо вони були для тих, хто не вірить у науку, — щоб відлякати. Справжніх віруючих ніщо не може відлякати й відштовхнути: ні незрозумілі вигадані літери, ні чорно-білі малюнки, ні велика кількість сторінок, ні гострі (особливо для мого лоба) кути книжки.

Після десятої сторінки я остаточно зрозуміла, що я точно вірю і що мою віру ніщо не зламає. Навіть ці диявольськи барвисті комікси зовсім без літер — мене цим не спокусиш, у мені сильна віра! І поки навіть на мені (але ґуля на лобі має скоро зменшитися, я в це теж вірю, але, звісно, не так, як у фізику).

Минали роки. Я не пішла вчитися до школи, бо в мене була віра в силу фізики. Мені не потрібні дурні знання, особливо з геометрії, де ну просто все треба доводити! А доведи теорему, що через три точки можна провести лише одну площину, або що дві паралельні лінії ніколи не перетинаються! У мене, коли я малюю їх олівцем, вони завжди не просто перетинаються, а ще й заплутуються в гарну косичку.

І ось я доросла. І я, на відміну від усіх решти, сповнена вірою до країв своєї безмежної свідомості. Я вірю, що є атоми, які так гарно були намальовані в божественній фізиці. Ніхто їх не бачив, а я, завдяки своїй книжці, їх бачила й вірю. Ніхто ніколи не бачив сили тяжіння, а я на власному досвіді бачила, як віра у фізику притягла мене до книжки.

Віра — могутня сила. Вона настільки потужна, що будь-які спроби спростувати те, що описано в цій книжці, просто розбиваються, як хвилі об скелі. Ніхто не може довести протилежного, усе, що написано в цій книжці, — правда! Я вірю, мені не потрібне розуміння, у мене є найголовніше — віра. У книжці написано, що атом неподільний, — і я вірю. У книжці написано, що є сила гравітації, — і я вірю. Мені не треба дивитися на яблука, що падають: вони-то не вірять у гравітацію, тому й падають! А я вірю — і тому вже давно, з п’яти років, не падаю.

А швидкість світла — це взагалі моє улюблене. У книжці написано: ніщо і ніхто не може рухатися зі швидкістю, більшою за швидкість світла. Хочу вам зізнатися: був момент, коли моя віра на мить похитнулася, і я вирішила перевірити свою віру в цю заповідь. Чого я тільки не робила: я кидала камінь у шибку будинку, надувала і одразу відпускала жабу, копала сусідського собаку — і ніщо, і ніхто так і не летів швидше за швидкість світла. Ну що за краса, віра у фізику!

Або як вам віра в те, що квант світла може бути і хвилею, і частинкою? Чи електрони можуть то з’являтися, то зникати? Ну що за дива!

Ви, мабуть, можете мені заперечити й сказати, що в книжці з фізики, крім багатьох фактів, у які треба вірити, є чимало фактів, які доводяться дослідним шляхом. Ну а як нам геть невіруючих у нашу віру навернути? Якщо хтось не вірить, що є електричний струм, у якого немає ні кольору, ні запаху, тому ми пропонуємо два пальці встромити в розетку. І після нетривалої тряски й криків він починає вірити. Таких ми називаємо «просвітленими ампером».

А потім логічний крок, який я зробила: я, яка без освіти, без знань, а маючи за плечима лише велику віру, створила свою релігію — «Свідки фізики».

Важко було в нашому селі цю релігію просувати. Особливо коли я розповіла, що Земля обертається навколо Сонця, то селяни одразу спалили... баранця. Бо було якесь чергове православне свято, яке неодмінно вимагає жертв.

Важко було довести, що Земля обертається навколо Сонця. З одного боку, тому що людям було важко повірити в те, що Земля, для початку, кругла. Але в мене, слава фізиці, був кривий стіл, і будь-яке яблуко з нього завжди скочувалося. З іншого боку, тому що підступне Сонце весь час по небу рухається, неначе спеціально!!! Але в мене був супераргумент — віра!

І вони повірили. І життя в нашому селі налагодилося! Особливо коли люди стали «свідками фізики» і перестали вірити у воскресіння після смерті. У те, що вогонь без сірників у строго визначеному місці Землі з’являється раз на рік. У те, що можна просто вбивати за віру, влаштовувати походи, спалювати й мучити людей, а особливо тварин, забираючи в них життя, яйця, дитинчат заради смачного столу на будь-яке церковне свято.

Ось наша віра, вона розвивається, а не стоїть на місці, як інші віри. Ось у нас щороку виходить нове священне писання з фізики з уточненнями. Наприклад, уже ядро подільне, а час тече неоднаково. Хоча я й так це сама знала, бо коли на щось чекаєш, то час довго тече, тягнеться, а коли куштуєш шматочок чогось смачного, то час летить дуже швидко.

Звісно, є й інші в нас у селі сектанти всякі. Наприклад, ходить тут один, розповідає про віру в математику. Ой, такий вигадько! Як почне розводитися про те, що ділити на нуль уже можна, що є якась нескінченність, якісь границі... Ну вигадько ще той! Я жодного разу ще не бачила нескінченної шоколадки, чи що шоколадку можна нескінченно ділити на нуль. Ну вигадько!!! Якщо хочете, ось можете з ним познайомитися тут: Світ не такий, як тобі здається , але не раджу — якийсь він каламутний.